Якщо комусь у Відні раптом захотілось піти на поле і назбирати полуниць, то з цим проблем нема – йдеш собі і збираєш. Нас теж всією сім'єю привело на полуничне поле  бажання позбирати смачних ягідок і поласувати ними. Ніби дрібничка, а радості чимало.

Особливо приємно було дізнатися, що ці ягідки «біо» і ціна на них не кусюча, а дуже навіть приваблива. На вході отримали талончик, в якому був зазначений ряд для збирання, а також

Набивала тітка
Громіздку перину
Пухом незвичайним –
Пухом тополиним.
Срібним павутинням
Пильно позшивала,
Дзвінко посміхнулася,
Лунко заспівала…
– Тітонько-голубоко,
Золота майстрине,
Ви для кого ладите
Незвичну перину?»
Розсміялась тітка

А може я тільки спогад...
Цілющий зухвалий  спогад,
Що в книзі буття згубився
Посеред подібних глав.

А ти п'єш ранкову каву
На обріях Козерога
Пірнаєш в томи-файли,

Принесли метелики літечко на крилах,

Заплескали радісно красуні-смереки,

Усміхнулись зоряно маргаритки білі.

До зими-бешкетниці дуже ще далеко...

Веселкове небо із дощу втирає

Штатдпарк у Відні (Stadtpark, Wien) – найстаріший і найулюбленіший парк як серед туристів, так і серед мешканців австрійської столиці. Лиш тільки пригріє сонечко, сюди сходяться сотні людей.

Штадтпарк знаходиться у самому серці Відня.  Відкритий з серпня 1862 року. Був задуманий у стилі англійського ландшафтного парку.

Приваблює парк, насамперед, делікатним поєднанням природної краси (хай і навіть впорядкованої людиною) з красою, створеною людськими руками. Через весь парк протікає канал Wienfluss. Посеред парку вмостився собі густонаселений качками ставочок. «Сухопутні» ворони і голуби є вірними сусідами

Як правило, любов з першого погляду, то не моє, але про які правила можна говорити, коли йдеться про любов?! Хай мова і не про людські стосунки, а лише про трепетні відчуття до одної із слов'янських країн -- Хорватії.

Це була одна з перших закордонних

Згадалося.... Була середа, напередодні вихідного дня (у неділю і у вихідні магазини в Австрії не працюють). Тож ми з донечкою зазирнули в один із супермаркетів Відня підкупити чогось необхідного, але я не втрималась перед спокусою знижок і трохи закупилась фруктами і ягодами

Розкричалися кряхи-ворони
з ледьвловимим французьким акцентом,
мокрий день дзьобами проколюючи...
І плітки про пікантні моменти
переносячи в той кінець міста....

В переході читає журнал
пан старий, як трамвайна

Дуже працьовита наша прабабуся,
Лиш приходить ранок – швидко в поле йде.
Часом тишком-нишком я у неї вчуся.
Працьовиті руки, серце золоте!

В теплий літній ранок лиш протерла очі –
Вже бабусі в хаті й сліду не було.
Хай Рудько сонливо на печі муркоче,

Пробач мені, я не живу війною...
Хоч на руках всміхається майбутнє
Рожевими як мрії яснами…
Так зоряно синіють оченята!
До мами, до зажуреного тата,
Який живе війною без війни
І гроші шле, хоча борги вухасті,
В холодні мокрі дні на східний фронт.

Пробач мені, я не живу війною...
У справах заховалась – за стіною
Строкатих буднів і варениці подій.
На мітингах, в обуреннях фейсбучних.
І журавлями думи всюдисущі
Летять у вирій далі від війни.
Але й все далі, далі від людей.