Темно  в нас за вікном, вечір сонно воркоче.
На подвір’ї автівки ледве чутно соплять,
Горобці на гілках  теж заплющили очі,
Солоденька дрімота нишком йде до малят.

Вже звірята і люди дочекалися ночі.
І квітки і дерева причаїлись в  гаю.
Тільки жаб’ячий хор ще змовкати

I

Шматок Хорватії у серці
І пазлами світлини –
У хвойних голках ностальгії
Приливом думка лине.
Далмації синіє даль
У спогадах серпневих.
І сонцепогляд  із-під вій
Красуні-королеви.
Чуття переплітає бриз.
Проміння на камінні.
Краса у дзеркалі води.
Намріяне видіння...

ІІ

Чайки танцюють фокстрот

Загорланив соловей:
«Ого-го  та  еге-гей».
Горобці до солов’я:
«Це ж бо пісня не твоя!»

«Не цвірінькайте малі.
Ґазда я на цій землі!
Го-го-го та е-ге-гей,
Я розбійник-соловей!»

Наче вулик у гаю:

Собі на замітку пишу до непристойності простий "рецепт" приготування лосося  у пароварці (аби роздуми про тривалість приготування не відвідували щоразу моєї голови).

Мариную шматок лосося (філе зі шкірою чи без) -- сіль, перець (або ще якісь спеції, які пасують рибі, за бажанням).  Ставлю у пароварку на 20 хв. Готово. Складність роботи -- нульова.

Гуляли якось ми з чоловіком у австрійському національному парку "Донау-Ауен" і натрапили на  солодку парочку равликів. Може й не парочка -- я ж нічого не тямлю у поведінці  равликів, та виглядали мило.

Моя любов до куті родом із Карпат, а саме з Бойківщини. В дитинстві, як багато малюків, вередувала і не хотіла навіть доторкнутися до неї. Коли приїхали до бабусі в Турківський район, то запримітила в куті вишеньки. А хто не любить вишеньок? Таких не знаю (хоча, звісно,

Січень майже збіг…
Скупий перший сніг
Ніжно обнімає
Береги Дунаю
Лебеді в воді –
Горді, молоді
Мерзнуть в босі ноги,
Мабуть,

За зачиненими дверима було тихо. Здавалось, що я помилилась і потрапила не в дитячий садок, а в музей.

Щоденно тебе тут зустрічає компанія балакучих жабок з десятком запитань, вагонами вражень. Дитсадкове життя завжди вирує, кипить -- хтось поспішає бавити лялю, хтось складати пазли,

а комусь потрібно в туалет, а за ним ще двійко, трійко, малюків, які готові допомогти порадами чи посприяти на ділі -- відірвати клаптик паперу, злити воду, допомогти найменшим відкрити

Собака з вовком якось у ліску
Розгомонілись про життя у курнику.
Затіяли розмову трохи дивну,
Але обом була їм до смаку:

«Хвальки живуть там, блазні, диваки –
Горланять вранці горе-співаки,
І кудкудакають,  як військо враже,

В русокосої Софійки –
Як розкішний лебідь двійка.
Майже крилами тріпоче,
мов податись в мандри хоче.

А у хлопчика Андрійка