Проза для дітей

Підсніжники і Рання Весна

Проза для дітей Додати коментар

Навколо царювала Рання Весна. З-під снігу пробилося двоє маленьких світлоголових підсніжників: Смішок і Біленький. Спершу вони купалися у сонячному промінні, ловили ніжний подих землі, раділи весняному Вітерцю, який жартував із ними –  здмухував сніжинки із гілок на тендітні голівоньки підсніжників. Вранці прокидалися від заворожуючих співів пташок, ввечері засинали, дивлячись у яскраві зіниці Неба. Все було по-казковому прекрасним. Та занудьгували молодечі серця і почали скаржитися одне одному.



– Сумне і нецікаве у нас життя, - нарікав Біленький, - ось, наприклад, лісові звірята стрибають, пустують. А які гарненькі собачки бігають у нас по лісі – доглянуті, веселі. Одним словом – пощастило!!!


– Та що там звірята… Поглянь на тих двоногих, що живуть за рікою. Вони наче господарі нашого лісу. То нами милуються, то нас зривають, потім ідуть у свій дивний світ – їм можна все! Мені хоча б день побути на їхньому місці! – із заздрощами пробурмотів Смішок


Цю розмову несподівано почула Рання Весна.


– Що це ви так розійшлися, набридла затишна і миловидна галявина?


– Не ображайся, Весно, нам все так цікаво, ми ще такі молоді! – прощебетали хором підсніжники.


– А давай, люба Весно, ми втілимо їхні мрії? – приєдналось до розмови Небо.


– Ну, що ж, батечку, до справи? – із посмішкою поквапила Рання Весна.

Читати далі

Різдвяна казка

Інші твориПроза для дітей Один коментар

У місті давно наступив вечір, та не простий, а Святий. Вулицями бродили бадьорі колядники. Наступала «нова радість», бо народився Божий Син. Усі вже встигли обмінятися побажаннями і поділитися проскурою з медом. Передчуття чогось світлого і величного літало у повітрі. Люди з нетерпінням очікували Різдва Христового.


Читати далі