Мати*

Вірші Додати коментар

Хвилююче і горде слово Мати
Намолене крізь вервичку сторіч.
Вона за тебе в бездну і за ґрати
Лиш думкою непевною поклич…
«Дитино, ось тобі хлібина,
Духмяний пряник, кухоль молока.
Моя любов жертовна і єдина
По-вічному турботлива, м’яка.
Світанками весняними в дорозі
Зігрію душу ніжно-молоду.
У ніч похмуру не засну в тривозі,
Тобі в колиску спокій покладу.
Сини мої і доньки підростають
У аурі любові, ласки, сміху.
По світу порхаючи прилітають,
Аби в очах моїх читати втіху.
Якщо дитя бездумно заблукає,
Смакуючи життя із дна кришталю,
Хай знає – у гнізді його чекає
Орлиця-мати, посивівша з жалю.
Любов’ю, мов вогнем з Єрусалиму,
Розпалюю всі кам’яні серця,
Бо я невтомна, в тім моя провина
Від перших поколінь і до кінця!

© Ірина Шушняк-Федоришин, 1999

* Вірш отримав спеціальну відзнаку на конкурсі “Коронація слова – 2014″

Зображення:  Сhristian Krohg

 

0

Залишити коментар

*


7 + = 11

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>