Падала Імперія

Вірші Додати коментар

 

Ми йшли вперед, кричали, гомоніли

Юрбою роздратованих комет.

Трощили все, від радощів пихтіли,

Бо виривались із чужих тенет.

 

Так падала Імперія велика,

Народи ликували гучно, сміло

Агонія скрізь панувала дика,

А потім мовчки на руїнах сіли.

 

І сидимо собі уже роками

Поміж квіток,пташок і нив родючих,

Які сумують за умілими руками,

І ждуть, коли сидіти надокучить!

 

А ми, блаженні, знову не скучаєм,

Бо дбаємо про душу і про тіло.

Видовища казенні завше маєм,

Та ще б у животі не гуркотіло!

 

© Ірина Шушняк-Федоришин
2002

Зображення: тут

0

Залишити коментар

*


+ 4 = 11

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>