Стрілки стрибають…

Вірші Додати коментар

І ще один тиждень промчав на раз-два,

Немов чемпіон із Ямайки.

А ти не спиняла його. Ти – права!

Летять вихідні – вільні чайки.

 

У лапках несуть кольорові ключі

До скрині із цяцьками світу.

І сяють ясніше стожари вночі,

І ніжить чутливіше літо.

 

Ти щедра на час – він лікує людей,

Рутиною ставить компреси.

В наметі святкуєш якийсь ювілей,

Як завше, без віскі, без стресу.

 

І свято твоє – у розмовах тремких,

В рядочках чийогось роману,

У сутінках серпня писати диптих,

Від джазу впадати  в нірвану.

 

У кожній хвилині – неспішне життя.

Пуста суєта – від лихого.

Модерного світу нерідне дитя.

Не служиш монетному богу.

 

Розмінюєш тижні, полюєш на ґав –

Так думають люди. Напевно …

Час мчить і  його ще ніхто не догнав –

Усі хвилювання даремні.

 

А стрілки стрибають – один, два, три, п’ять,

Дванадцять і знову перша.

Ще хору недільного звуки бринять…

Четвер – розпашілий вершник.

 

І прийде хвилина, настане момент –

Feedback прочитаєш у блозі:

«Спинись, божевільний людський елемент –

Зима вже стоїть на порозі!»

 

По ночах здіймуться осінні плачі,

Вітри заревуть міжсезонні –

З гілок обірвуть золоті дукачі

І лізтимуть в душу босоніж…

 

В кімнаті-гніздечку ввімкнеш нічничок –

Пасує на лист відповісти.

Напишеш короткий як сон, нічний пост:

«Придумали смерть песимісти…»

© Ірина Шушняк-Федоришин, 2015

0

Залишити коментар

*


9 − 9 =

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>