Суші в домашніх умовах (або суші по-українськи)

Кулінарні історії Додати коментар

Суші – давно не екзотика для європейського населення. А навпаки – впевнено увійшли в повсякденний раціон великої кількості європейців і стали невід’ємною його часткою.  Смачні, корисні, симпатичні – так і просяться…  Заповзятливі українці не лише залюбки смакують ці східні наїдки і відвідують заклади громадського харчування, де їх подають, але й вже давненько опанували вміння готувати суші.  Звичайно, на весіллях ще не подають, але тим не менше…

Автору цих рядків дуже до вподоби страви, у які входить риба та морепродукти, тому суші посіли почесне місце серед особистих кулінарних уподобань.

Вперше довелось скуштувавши суші у студентські роки, коли у рідному Львові відкрили ресторанчик японської кухні на центральному проспекті міста. З того часу «заморська страва» почала манити все частіше і частіше. За якийсь час виникло запитання: «а чи можна суші приготовити в домашніх умовах?».  Питання визрівало неквапно. Одного дня добрий друг людства Інтернет дав позитивну відповідь на нього – так, можна. На той час супермаркети ще не було «японських» відділів, та при бажанні можна було підібрати необхідний мінімум для суші. Докладати фанатичних зусиль до першої спроби (яка, згідно народної мудрості про млинець, мала би завершитись самі знаєте як…) не хотілося, та приступила до роботи з неабияким натхненням.

Перелік інгредієнтів для суші:

  • Рис;
  • Водорослі «норі»;
  • Соєвий соус;
  • Васабі;
  • Маринований імбир;
  • Рисовий або виноградний оцет ;
  • Сіль, цукор;
  • Філе риби, морепродукти;
  • Авокадо або огірок.

Збігаючи наперед, хочу сказати, що килимок у перший раз купувати не стала, також вирішила обійтись яблучним соусом і недорогим соєвим соусом (останнє було помилкою, яку у наступні рази відразу виправила).

Варимо рис.

Будь-який рис для суші не підійде. Потрібен необроблений рис, круглий.  Або з надписом «для суші». Дикий, шліфований, пропарений рис  – теж не пригодиться.  Насамперед, рис промивається у кілька водах і обережно потирається  у долонях (щоб не ламався) до прозорості води. Далі залишаємо рис у посудині з водою на хвилин 20-30, а вже тоді варимо.

Є різні способи варіння рису, я для себе обрала наступний. Рис заливається  водою у пропорції – 1:1,25. На великому вогні без кришки рис доводиться до кипіння.  Далі накривається і на маленькому вогні, не помішуючи і не солячи, вариться 10 хв. Після чого зіставляється з вогню і ще залишаємо «дозрівати»  кілька хвилин  (близько десяти) . Рис має бути розсипчастим , але ліпитись.

Соус.

У той час поки вариться рис, готуємо соус (авазесу). Соус готується у пропорції: до 100 грам рисового або фруктового оцту додаємо 35 грамів цукру і солі. Або є ще такий варіант приготуваня соусу: на кілограм  0,5 л рисового (фруктового) оцту добавляємо 250 гр. цукру та 60 гр. солі. Отриману суміш ставимо на газ і розігріваємо помішуючи і не доводячи до кипіння, поки рідина не стане однорідною та прозорою. Даємо вистигнути до кімнатнї температури.

Наступний крок – заправляємо рис соусом. Негарячий рис (і нехолодний) рівномірно розправляємо на плоскій посудині, добавляємо соус і акуратно перемішуємо дерев’яною лопаткою даємо можливість рису увібрати в себе соус.

Якщо приготовлений соус  залишився, то його можна зберігати у холодильнику до наступного разу чи використати для інших страв.

Риба.

Використовую найчастіше лосось, макрель (скумбрію), вугор (купую готовий у супермаркетах), тунець, траплявся і  кальмар.

Купую рибу чи філе, заздалегідь промариновую, а вже тоді застосовую. Спочатку із задоволенням вживала сиру рибу, та згодом вирішила «перестаховуватись». У жодному випадку не використовую копчену рибу, крім підкопченого вугра, оскільки копчена риба суттєво впливає на смак, від чого страва не виграє.

Рибу для суші (нігірі) нарізаємо пластинками, для ролів (макі) – соломкою. Для макі також соломкою нарізаємо овочі, які нам смакують – авокадо, огірок і т.д.

Для зручного скручування ролів використовується спеціальний килимок «макісу», виготовлений із бамбука і бавовняних ниток.  При великому бажанні без проблем можна дати собі раду і без макісу.

Зручніше під час роботи поставити поруч мисочку з водою і змочувати руки.

Готові суші з трепотом і любов’ю викладаємо на неглибокий посуд. Збоку гарненько примощуємо васабі та імбир. Не варто нехтувати цими інгредієнтами, оскільки… відома окрім корисних властивостей, своєю антибактеріальною, антимікробною і протигрибковою дією, тим і пояснюється його широка популярність у поєднанні із сирою рибою. Ми не настільки наївні, щоб вірити у те що на полиці рідних супермаркетів потрапляє «справжній» японський хрін, адже й у Японії поширені його замінники, та пропоновану суміш обов’язково  включаємо до суші-обіду. Завдання імбиру – перебивати смак між різними видами суші, а також збагачувати нас своїми вітамінами (особливо імбир багатий вітаміном С). А ще імбир – смачний.

Після  згаданих вище дій можна полегшено зітхнути і приступити до смачної і корисної їжі. Перший раз, звичайно, важливо зібратись і не заплутатись, та насправді, приготування суші не є дуже складним процесом, хоча вимагає 1-1,5 години приготування, та воно того варте…. Смачного і приємного проведення часу!

p.s.: За японською традицією, жінка не може готувати суші для гостей, тому довелось відкинувши ці закордонні забобони. Адже запросити друзів дуже не терпілося… І добровольці безпроблемно знайшлися. А у наступні рази із задоволенням стали долучатися як до процесу приготування, так  і до другої не менш приємної частини.

0

Залишити коментар

*


9 + 8 =

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>