Коли дитині три, то в ній прекрасно поєднується доросла мудрість з дитячою безпосередністю. Щоденно на світ з"являються неповторні вислови. Друзі радять записувати, бо забудеться, я собі жартую, що тоді доведеться тільки те й робити, що писати. Та що встигаю, те записую. Далі деякі мудрості трирічного віку.

Мам, дивись, які слоники. Вони роблять любов тими хоботами, що там сердечко?

(п.с.: це дорослА дитина до подарованого костюмчика)

***

Устина: «Ми вже там були колись. А як потрапити в колись?»

 Перед обідом йдемо з Устинкою (2,3 рочки) додому. Дитина не хоче йти ніжками, а я не дуже хочу брати на руки, бо напередодні зробила якийсь різкий необережний рух і підступно болить спина.

Задурюю: "А давай хто перший добіжить до білого Строена?" (що означає: я йду за руку з Устиною, а вона біжить ;))

Устина наполягає на своєму:

Напередодні Пасхи:

-          Хто завтра йде до церкви? - питаю в Усті

-          Мама, тато і гойобчик, - відповідає малюк

-          А як горобчика звати?

-          Котик Усьтинка :)

ІІ

Дитина просить:

-          Мама, хоцю дивитись муйтик!

-          Але тільки дві серії?! Домовились? (тато таке правило придумав і воно непогано діє ;))

-          Так, ді сєїї! - радіє

Вмикаю Youtube, 

Щойно натрапила на записаний діалог з нашою мацьопою у 1,2 р.
– Як каже песик? – питаюсь
– Гав!
– Як каже котик?
– Мьяяяя!
– Як каже баранчик?
– Бе!
– Як каже гусочка?
– Ґаґаґа!
– Як каже ворона?
– Каа-кааа!
– Як каже чайка?
– Ууу-ууу, - жалібно протягує крізь стиснуті губки
– Як каже коник?
Цокає, притискаючи язичок до піднебіння.
– Як каже коровка?

1 вересня, а сонце пече безжально… До наступного трамвая ще 9 хв. Щоб не стати розплавленими шоколадками, шукаємо з дитиною тінь. Знайшли поблизу скейт-парку. Сиджу собі, полегшено зітхаю: “Про-хо-лооо-да!!!”

А в Устинки ( 1 рік і майже 3 міс.) своя “тема”. Спостерігає за хлопчиком, який “витанцьовує” на скейті. Сидить, мовчить,  вся така зосереджена і тут

Лексикон нашої дитини збагатився словом “кака” приблизно в 9 місяців. Спочатку ним позначались всі “каки” світу цього, знайдені на підлозі, - випадкова крихта, ниточка і т.д. Дуже тішило, що малюк перестав тягнути все знайдене до ротика, а голосно кричав: “кака”, тим самим подаючи сигнал мені - негайно ліквідувати каку!!! (але згодом каки знову стали їстівними :), тому реакція мами мала і має дорівнювати космічній швидкості).

Далі кака почала набувати нових смислів і значень.