Устриці — середземноморське випробовування

Устриці. Кирпаті, непримітні за своїм виглядом молюски.  ”І як люди додумались, що таке можна їсти”, – пожартувала щодо їхнього вигляду в один з наступних “французьких” вечорів наша знайома.

Для когось устриці — делікатес, для мене — новинка. Чи не в перший день перебування у Франції не стрималась і купила, хоча йшла за молоком для дитини. Придбала упаковку молюсків у маленькому магазинчику (в першому ліпшому через брак варіантів). Згодом виявилось, що вони протерміновані — з добрим запахом, щільно закриті, та термін вийшов не день і не два тому (маю погану звичку — не вникати вчасно в циферки… ). Сумно було з ними прощатися,  та невдовзі роздобули свіженьку “партію”.

Куштувати устриці вирішили в класичний спосіб — сирими, а відтак живими. Теоретично ми були “підковані” як добратись до вмісту мушель, та на практиці не все так просто і не все вдалось відразу.

Як і в кожних порядних французьких апартаментах, в наших знайшовся ніж для відкриття устриць (то я собі так жартую, та думається, що у Франції такий ніж на рівні з картопляним )) Ну і наявність ножа ще не привід для святкування перемоги над безпорадними устрицями. Інтернет навчив, що добиратися до мушлі слід з її вужчого боку, але треба трохи помордуватися і “набити” руку.  Не поранитись! (в нашому товаристві згодом таки  була жертва з пораненою рукою).

Наступний бар’єр психологічний — вони живі!!! І тут не лише “завдання” з’їсти їх живцем, а ще й перед смертю помучити: устриці мають реагувати на лимон, від кислоти починають рухати щупальцями. У іншому випадку вони не придатні до вживання.

Спершу, коли кладеш собі до рота устрицю, відчуття дивні, може й неприємні, та потім знаходиш “своє” співвідношення кількості лимонного соку до вмісту мушлі й ситуація налагоджується.

За кілька днів вже знову захотілось поласувати свіжими і поживними устрицями. І виглядало все просто — свіжий продукт, лимон, міцненький ніж…

До льоду, з яким прийнято подавати устриці, жодного разу справа не дійшла, хоча в холодильнику його було чимало…

0

Tweet