Будні / Відень

Магазини довіри

Повертаючись з «ведмежого лісу», що у одній із земель Австрії, натрапили випадково на крамничку з самообслуговуванням. Біопродукти всілися собі на полицях і чекали на покупців. Поруч замкнена на ключ скринька, куди треба кидати гроші за товар. Мішечок біокартоплі за ціною (плюс-мінус) супермаркетової (але на перший погляд вона гарніша і справжніша :)).

Ще собі кашою пшеничною по-господарському запаслись та й гойра до Відня 😉. Ця розповідь-емоція не про біопродукти і не про про порівняння цін, а про те, що чомусь доволі зворушливими є такі речі — підхід до покупця, побудований на довірі, на побажанні того, чого бажаєш собі (я так це трактую), хоча розумію, що ризики недобросовісної оплати, мабуть, покриваються відсутністю витрат на зарплату продавцям і т.д. і крамничка (вірю) щось собі заробляє. Та все ж таки дуже милим (в найкращому розумінні цього слова) є такий варіант взаємодії з покупцем!

Практика існування в Австрії магазинів без продавців — давня традиція. За розповіддями однієї з моїх вчительок на курсах німецької мови, у повоєнні часи — часи її дитинства, в селах успішно функціонували такі крамниці. З “напливом емігрантів” (з її слів) ситуація змінилась — змаліли ряди подібних магазинів. Мені вдалось у цей недільний (! — в Австрії в неділю магазини не працюють)день завітати в такий вперше.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *