Кулінарні історії

Улюблені баклажани з перчиком чилі від дорогої сусідки

Здається, саме з цього рецептика я й полюбила баклажани. Десь так понад десять років мріяла скуштувати їх знову! 10 з плюсом років — аж цікаво і дивно. Але способу не знала… Спочатку роз’їхались хто куди, телефони і номери мінялись, скайпів ще так масово не було, про вайбери і Ко ще не йшлося. Згодом були справи пильніші за вишукування рецетів по світу :). Правда, ще десь поміж тим питалась, як їх готувати, але пам’ять моя, як правило, не вміє архівувати рецети. Марними були і спроби скролити стрічки нашої переписки. Перепитуватись було соромно. Та нарешті пазлики склались, зорі дали добро, з’явлось трішечки часу для новинок.

Одного осіннього погожого дня, набралась мужності (жартую) зателефонувати Лєні (нашій милій добрій Лєні). “Лєнчик, привіт, а пам”ятаєш той рецепт баклажанів… Я його кудись поділа — знову хотіла би уточнити”. У відповідь — вибух приємного сміху: “Та нема ніякого рецепту! Зараз я тобі розкажу, як їх роблю.” Хаха, а я його по наших скайпах шукала і думала — куди заділа, ймовірно тоді до записування справа не дійшла :).

Одним словом, забути більше його не маю права, рівно ж, як і загубити у своїх файлах (а я це добре вмію). Здається, надійніше його залишити тут. Може ще комусь в пригоді стане ;).

Спосіб приготування:

  • Спочатку потрібно нарізати пластерками баклажани, посолити і дати їм на якийсь час спокій.
  • Далі їх слід обсмажити без борошна (смажила доки не ставали готовими).
  • Наступний крок — приготування заправки (див. фото нижче) На орієнтовно дві частини оцту дається одна частина води. Разом в мене вийшло десь пів стакана. Сюди додається і розчавлений часник та перець чилі (не знайшла свіжим, то купили консервований — два міні перчики дала, десь по 7-10 мм кожний).
  • Наступний етап приготування — викладання баклажанів шарами, кожен з яких поливається заправкою (соусом).
  • Баклажанам потрібно дати якийсь час, щоб просочилися. Для цього слід поставити їх під так званий прес (у мене була під рукою банка з варенням :), то на баклажани поклала полумисок (дуже підходив по формі), а його притиснула банкою.
This image has an empty alt attribute; its file name is PXL_20201104_181150633.PORTRAIT.jpg
Заправка (соус)

Якщо кількома рядочками вище я щось казала про те, що страві потрібно дати час “просочитися”, то не означає, що так воно і було. Десять років чекала не для того, щоб потім на них дивитися ;). На щастя, ще дещо мусила терміново завершити (може пів години часу їм дала), а тоді… я з ними зустрілась поглядом! Далі “все сталося само собою”… (одним пластерком не обмежилась, але, звісно, що все не злопала (та їх багато і не з’їси нараз – в тому теж їхня гарна фішка) і не забула поділитись ;)).

Занадто гострого не любила і не люблю, тому зробила баклажани лагідно-перченими :). Хоча це як на який смак (комусь, мабуть і цього забагато): дала десь три зубці часника (не малих) на чотири невеличкі баклажани.

This image has an empty alt attribute; its file name is PXL_20201104_181306430.jpg
Ось так виглядають готовенькі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *