Компот із селери: Чули про такий? Я вже дізналася, що такий буває ;)
Прийшла дитина наша зі школи з завданням: скуштувати за вихідні дні компот із селери і відповісти на підготовлені вчителькою запитання. “Мам, ти маєш зварити компот і я маю написати, чи сподобався”, – приблизно так звучало “завдання”. Воно все добре, цікаво і пізнавально, якщо б нам зранку не їхати в порівняно далеку дорогу і не пакувати якісь валізки. Ну, що ж — беремо селеру з собою! 😉
Тож взяла половину коренеплоду селери, прихопила лимон (припустила, що він туди пасуватиме і в крайньому випадку – перекриє “непотрібний” смак). Вже на місці з’ясувалося, що за знайденим рецептом нам ще потрібно перець, фруктовий оцет і дати три дні настоятися тій красі. Відсутність перцю мене б, звісно, не зупинила, але трьох днів у запасі в нас не було, тому потрібна була б як мінумум посудина, в якій би ми транспортували той чудо-компот. “Не хвилюйся, ми ще зваримо той компот! Ти не підеш в школу не скуштувавши компоту зі селери!” – героїчно запевнила я малюка, який про всяк випадок, як будильник, не втомлювався мені нагадувати про компот.
Повернувшись, ми відразу приступили до приготування компоту із селери. Рецепт приблизно був таким:
0,5 л води
дрібними шматочками нарізати селеру
проварити її хв. 15
далі зіставити з плити
додати цедру лимона,
пів ложки оцту (якому надаєте перевагу)
трішечки перецю (так зрозуміла чорного, бо не було уточнено ;))
Тож раз-два і компот готовий.
Перед тим, як відправити компот на три дні в надійне місце, ми ще мали здійснити місію – скуштувати його і мати “на завтра” відповіді на всі небагаточисленні запитання вчительки.
На моє запитання: “Ну, як вам компот?” Звісно, що діти відповіли одназначно негативно ;).
А мені передбачувано сподобався 😉 (люблю петрушку, селеру і всю ту компанію). Маю кілька ідей для його “вдосконалення” – думаю, це може стати моїм прекрасним “фірмовим” напоєм не залежно від пори року ;).
