Ірина Шушняк-Федоришин
ISBN 978-966-1633-41-3
УДК 821.161.2-1
ББК 84(4УКР)
Ш98
На човнику світанків швидкокрилих… Поезії. –
Галицька видавнича спілка, 2012. – Львів.– 96с.
ПЕРЕДМОВА
Збірочка розпочинається з пісні (розділ «Струнами душі»). І через вірш-два відчитуєм легкий граційний вірш «Душа-пісня» – і маєм змогу переконатися, що «пісня лине як багряна кров», і лине із серця рідної країни. І про те, що душа Вкраїни ще жива як ніхто знають обоє: Україна і Поетка. Це чудовий заспів до книжки – і залишається тільки перечитати її, щоб переконатися, чи так воно.
У першу чергу нас цікавитиме Авторка з її запевненням. Гортаємо збірку із багатослівною метафорою і, проминувши щойно згаданий заспів «Струнами душі», входимо у світ «Епохи змореної любові» – поезії складної, не стільки пісенної, як суворої, коли мінялися суспільні цінності – «падала імперія». Це вже поважна заявка саме тепер у 2012 (цим роком датовані майже всі поезії) з погляду суспільного, так і з погляду поетикальності. Не буду вдаватися в міркування про інші цикли-розділи, що в тій чи іншій мірі доповнюють вище згадане. Вони свідчать і про інтелект і про ніжну душу.
Давніші дати під окремими творами кажуть, що віршує Ірина Шушняк-Федоришин не від сьогодні – і тому можна відчитати її сходження у поетичній науці, шлях до образної метафоричної вибагливості. Тут мандрівки не тільки у сни чи мрії, але в історичне чи літературне минуле, а також у сучасне різнобіччя. Бо ж «Мандри – це призначення твоє». І не бажаємо легких мандрівок, зрештою, про їх легкість Авторка ніде і нічим не зазначає.
Вертаючись до початку мовленого, мушу підтвердити, що Ірина Шушняк-Федоришин переконала мене у щирості своїх запевнень.
Ігор Калинець