У Wiener Konzerthaus на концерті для дітей Concertino: KlangBildKlang.
За гарним збігом обставин потрапили 22 червня у Віденську концертну залу (Wiener Konzerthaus) на концерт для дітей «Concertino: KlangBildKlang».
Давно у підсвідомості крутилась думка, сходити з дітьми на концерт симфонічної музики, подивитись, чи їм це цікаво, як реагують. Музику люблять, та все до діла не доходило. Найчастіше буваємо на виставах.
Цього разу, коли від друзів дізнались про захід для дітей «Concertino: KlangBildKlang» у Віденській концертній залі, дуже вболівали, щоб на нього потрапити, та все склалося і ось ми на концерті (хай і не у повному складі).
Оскільки прийшли трохи заздалегідь, то ще встигли перед початком роздивитись і навіть «спробувати» деякі музичні інструменти – тромбон, труба, кларнет, саксофон. Наш школярик захоплено переходив від одної станції до іншої і з цікавістю видобував звуки з різних духових музичних інструментів.
Настав час концерту. Так як на квитках місць не зазначалося, то змогли обрати вільні крісла на власний розсуд – наш глядач захотів сидіти у перших рядах, «щоб все можна було бачити». Працівники Концертного залу люб’язно запропонували подушечку на крісло, щоб було ще зручніше і краще спостерігати за сценою.
З перших хвилин перебування у залі нашу увагу мимоволі привернула пані, що сиділа в куточку сцени, поблизу мольберта – елегантно вбрана у довгу світлу сукню свого часу. За мить розпочалось дійство і глядачі дізналися, що дама у сукні виконує роль художниці, що жила поруч із головним героєм, художником В. Кандинським, який з п’яти років мешкав у Одесі, а також якийсь час навчався у Києві, вчився у Пимоненка і художній школі Мурашка. Юним глядачам за допомогою музики і відеоряду розповіли про характерне для творчості художника явище синестезію. В. Кандинський розрізняв фарби за їхнім кольором, звуком і навіть ароматами. Також кожна з фарб за його баченням відповідає певній геометричній фігурі: до прикладу, синьому кольору відповідає коло, жовтому – трикутник, червоному квадрат.
Гості заходу мали нагоду познайомитись із автопортретом автора і елементами його робіт, слухати твори, натхненні його роботами і почути історії їхнього створення безпосередньо від їхніх творців.
Хронометраж концерту було вибрано ідеально – в районі години. Діти все ще зберігали увагу і брали участь у інтерактивному спілкуванні, яке ініціювала ведуча-«художниця».
По закінченні концерту випитувала у сина його враження, хоча вони і так «зчитувались» по радісному обличчю і аж занадто активних оплесках і вигуках. Казав, що сподобалось все, але найбільше, коли музика ставала гучною. І я його розумію, бо кульмінаційні драматичні моменти мені теж до вподоби.
Родзинкою вражень від концерту, яка ще більше «зробила» цей день, стало, коли син почав переказувати!!! сестрі почуті музичні композиції за допомогою слів, жестів і звуків :). То було і дуже весело зі сторони спостерігати, і дуже мило.
Такий наш перший досвід відвідування концерту симфонічної музики.
