Кулінарні історії

ВаренИчки з варенням — нехитрі дитячі ласощі

ВаренИчки зі сливовим варенням — такими запам’ятала їх з дитинства. Наскільки пригадую, заправляли їх також перетертим з цукром маком.

Зазвичай, коли баба чи мама ліпили вареники і залишалося тісто, то робили нам кілька варенИчок, які перемішувались із будь-яким варенням (частіше зі сливовим, чи то таке запам’яталось найбільше на правах улюбленого :)). Серед улюблених якийсь час було і полуничне. Нам, дітям, така страва смакувала — аж за вухами лящало. “Серйозні” вареники їсти було набагато нудніше :). Солодкий мак “колов у зуби” і не користувався попитом.

Читати далі
Будні / Відень

Історія про тлю на балконі і сонечко (божу корівку) або як позбутись тлі

Ще донедавна слово “тля” мені нічого не говорило. Бачила, що якісь організмики облюбували деякі мої балконні рослинки, то або знімала їх, або обривала заселені ними листочки. Аж поки одного разу

Читати далі
Uncategorized / Будні / Відень

Сніг у квітні або капризи віденської весни.

Весна ще та капризуха! В німецькій мові весна — іменник чоловічого роду, тому в Відні це капризун ;). Але незалежно від гендерних уявлень і стереотипів різних народів, весна любить бути мінливою. Цьогріч це суцільна гра температурних контрастів. І якщо в останні дні березня і перші дні квітня було +24 градуси, то за день погода вже помінялася на +8 градусів, за два дні: на +18 градусів (5.04.2021), а ще за день — на +3 (06.04.2021).

Читати далі
Кулінарні історії

Помідорова зупка — спогад з Хорватії

Помідоровий суп мами любила з дитинства, але той, що був кисліший (десь в гостях) не їла. Тож продовжила пропонувати його і дітям, але в дітей він користувався успіхом через раз. Ситуація змінилась, коли ми скуштували помідоровий суп у Хорватії — з того часу (вже десь рік) незмінно смакує. Складники наче ті самі, але таємниця, можливо,

Читати далі
Будні / Відень

Кактуси, що самі поселились на балконі :)

Одного весняного ранку вигулькнуло щось із землі в горщику на балконі (фото 1). “Підозрілий бурянець”, — подумалось. Сім’ядолі такі дивні, м’ясисті. Чомусь стало цікаво. Не зривала — нікому не заважало. Минуло кілька тижнів. Далі історія видалась ще дивнішою — здалось, що росте кактус (див. фото 2 :)). Кактусів у нас нема (дехто випадково викинув при переїзді), а я їх дуже люблю і сумувала перший час, а потім не поспішала надолужувати

Читати далі