Авторський сайт Ірини Шушняк-Федоришин
Повертаючись з «ведмежого лісу», що у одній із земель Австрії, натрапили випадково на крамничку з самообслуговуванням. Біопродукти всілися собі на полицях і чекали на покупців. Поруч замкнена на ключ скринька, куди треба кидати гроші за товар. Мішечок біокартоплі за ціною (плюс-мінус) супермаркетової (але на перший погляд вона гарніша і справжніша :)).
Читати даліОдного літнього дня, в приміщенні головного корпусу Віденського університету, після кількахвилинних пошуків, знайшла собі затишне містечко в коридорі, з можливістю підзарядити комп’ютер, бо терміново бул
Читати даліМи бідні динозаврики
Ми хочем огірочків
Ще дайте макаронів нам
І ковбаси шматочок.
Наїлися, напилися
На старості любитиму тебе ще більше
Сивобородий милий будеш дідуган.
Вже не писатиму тобі свої шалені вірші
І мабуть стихне
А гріхів трохи назбиралося, у деяких зовсім не каюся:
1. Не люблю дерунів. В таке можна повірити? А доведеться і ще навіть маю кількох однодумців – ніби двох 🙂 Проте самкують мені добре кабачкові пляцки.
2. Але кабачкової ікри я не буду (дивні смаки людські).
3. Байдужа до червоного
Читати даліСамотність не живе на цій горі,
де пригощаються веселкою світанки,
заклав на очі бриля водолій
похропує мов кіт безперестанку.
Панує тиша в плетиві гілок
спускається з небес прочанка гусінь
Коли немає слів, лиш тільки вічність.
На дзеркалах — квітчасті килими
В сльозах грудневих кригобіль зими
Грядуть свята безрадісні у січні
Помиї із автомата — кавове маленьке свято
гарячі як її серце, смачні як його спокуса.
Дорога в бібліотеку. І сьорбає так завзято
зі пластика те дівчатко. І щось пригадалось зі Стуса.
Крихітка Мері стискає постійно плечі.
Тремтить, наче лист осиковий, та не від самотності…
Ватка у вушках поруч з сережками-золотом.
Курток благеньких валіза, бо так надійніше
«Якщо не знаєш Жадана в ролі музиканта, то піди і дізнайся чи «смакує» тобі його музика» — сказала собі вересневими днями і […]
Читати далі
