Втекли світанки босоногі
В густе мереживо доріг
Скарбами спогади убогі
Сідають влітку на поріг
Все швидше сонце до полудня
жовтогаряче тягне тіло
Не поцікавлюся у грудня
Де листопади відлетіли…
В життя театрі урочисто
Щораз даються нові ролі
Роки бурштиновим намистом…
За компліменти вдячна долі!
© Ірина Шушняк-Федоришин
І У ніч глуху розсипались стожари І плай нестримно юнака веде – Втекли думки вівчара від отари… Кохання просить серце молоде… Зухвало […]
Не розпочну я третю світову – Я воїн світла. Спраглий миротворець. На кораблі любові запливу У гавань із намолених церковець. Образити мене […]
Не мани, не посміхайсь обманно, І не ваб настійливо – згублю, Зброєю жіночою пораню Безпорадну молодість твою. Закручу тебе у каруселі Сонця, […]
Тремтіли вії, та пора була для сміху, Для пустощів і воркітливих слів… Я знала, що здолаю, переможу Себе саму, а ти не […]
