Ой, любила колись Теслу…
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Читати даліCategory: Вірші
Охматдит_8.07.2024
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Читати далі
Краб та риби
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
Читати далі
Вірш про матір
Хвилююче і горде слово Мати Намолене крізь вервичку сторіч. Вона за тебе в бездну і за ґрати Лиш думкою непевною поклич…
Читати далі
Гео… (стосунків)
А та геометрія в’їлась конкретно…
Снує у повітрі до болю нестерпна.
І тут паралелі, і там паралелі…
І ми як ті лінії в прісній постелі.
Як ті піраміди Каїру… Пустеля.
І хамелеоном міняєм пастелі.
Просто іти собі
Просто-просто іти собі довго прямо —
Забути про ахіллесові п’яти дня.
Читати жовтневих вітрів листки-телеграми
І вся ця байдужість — лиш сон, а чи маячня.
Давно не маленька — доросла, вразлива, пильна
По хмарах в калюжі пройшлася (і хай мені грець)
Пусте, що так боляче
Ну і що, що ти ще малий або коли вірус не шкодує
Ну і що, що ти ще малий —
Дядько вірус нас двох не шкодує
У цій кімнаті
У цій кімнаті нема вікна, у цій кімнаті немає люстри
У цій кімнаті не ти сумна. Там дивні лінії і не пусто:
Снується тихий безмовний зміст, по стінах лізе, думки читає
Там хащі неба, там
божий ліс, там місяць хмари ганяє плаєм.
Прощання (з Райнер Марія Рільке)
Як я відчув що називається прощанням.
Як знаю: темне щось жорстоке, невразливе.
Звеличує сплетіння душ красиве,
За мить шматує марним сподіванням.
Як був без зброї, тільки споглядав.
Читати далі