
Просто іти собі

Просто-просто іти собі довго прямо — Забути усі ахіллесові п'яти дня. Читати жовтневих вітрів листки-телеграми Гнітлива байдужість — лиш сон, а чи маячня. Давно не маленька — доросла, вразлива, пильна По хмарах в калюжі пробіглась (і хай мені грець) Пусте, що так боляче, гострий дощ ранить сильно Одна у нас місія — смуток звести нанівець. Пора вже назад — на віддалений затишний острів У чаї гарячому є якась правда, повір! Бувають хвилини – рятує і кінопростір. Обійми пухнастих ручок підносять до зір! © Ірина Шушняк-Федоришин, 2016
Facebook Коментарі