Ну і що, що ти ще малий —
Дядько вірус нас двох не шкодує
Маю в склянці достатньо води,
А ти постиш, а ти вередуєш…
Посміхайся і щось лепечи!
Грай у хованки: «дє ті? дє я?»
Коли весело синку тобі —
це найкраща й мені панацея.
Але вкотре здолав тебе сон
Спи солодкий! Хай множаться сили!
Ще вулканом клекоче бронхіт,
Ми весну на обід запросили.
Ірина Шушняк-Федоришин, 2018
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
Хвилююче і горде слово Мати Намолене крізь вервичку сторіч. Вона за тебе в бездну і за ґрати Лиш думкою непевною поклич…
