Авторський сайт Ірини Шушняк-Федоришин
А та геометрія в’їлась конкретно…
Снує у повітрі до болю нестерпна.
І тут паралелі, і там паралелі…
І ми як ті лінії в прісній постелі.
Як ті піраміди Каїру… Пустеля.
І хамелеоном міняєм пастелі.
Та вектори наші наблизили стріли
Змінили маршрут – компроміси летіли…
Параметри – мудрі, розмови – грейпфрутні,
Напитились гріхів у час «ікс» пополудню…
І сито_голодно блукаємо світом….
Якщо у Едем, то з тобою!
…та літом!
Ірина Шушняк-Федоришин, 2012
Просто-просто іти собі довго прямо —
Забути про ахіллесові п’яти дня.
Читати жовтневих вітрів листки-телеграми
І вся ця байдужість — лиш сон, а чи маячня.
Давно не маленька — доросла, вразлива, пильна
По хмарах в калюжі пройшлася (і хай мені грець)
Пусте, що так боляче
Ну і що, що ти ще малий —
Дядько вірус нас двох не шкодує
У цій кімнаті нема вікна, у цій кімнаті немає люстри
У цій кімнаті не ти сумна. Там дивні лінії і не пусто:
Снується тихий безмовний зміст, по стінах лізе, думки читає
Там хащі неба, там
божий ліс, там місяць хмари ганяє плаєм.
Як я відчув що називається прощанням.
Як знаю: темне щось жорстоке, невразливе.
Звеличує сплетіння душ красиве,
За мить шматує марним сподіванням.
Як був без зброї, тільки споглядав.
