Ця гола спинка серед осені…
Але важливо, що жива!
Тримайся, дівчинко! У Бога просимо! 🙏🏻
А хтось зневірено – Його нема!

Будинки сипляться – не бутафорія,
Стають могилами. Цей дикий біль!
І відлітають у вирій сім’ями
Невинні жертви чужих свавіль.

Або й не сім’ями! Прокляті виродки!
Горює мати, а поруч – син.
Не ворухнеться, лежить безмовно…
Спазмує душу гіркий полин.

Німі руїни мовчать безпомічно.
Уламки доль. Вогонь розпуки.
Блукає враже лихо болотне –
росія цілилась нині в Прилуки.

© Ірина Шушняк-Федоришин, 07.10.2026