Ой копав я криниченьку*
Ой копав я криниченьку,
Та й викопав дві,
Ой любив я дівчиноньку,
Людям, не собі.
Ой жаль, жаль, серцю буде,
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди —
Моя не буде.
А вже з тої криниченьки
Орли воду п’ють.
Вже до мої дівчиноньки
Старости ідуть.
Ой жаль, жаль, серцю буде,
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди —
Моя не буде.
Один веде за рученьку,
Другий за рукав,
А мені ся серце крає —
Любив та й не взяв.
Ой жаль, жаль, серцю буде,
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди —
Моя не буде.
* Моя бабця Теодозія дуже любила співати. У свій час я з цікавістю слухала її пісні і підспівувала їх. І, звісно, що не занотовувала, проте всі знала на пам’ять. Але на саму пам’ять покладатися не варто, тому, поки ще не все забула, запишу ті пісні, які будуть виринати зі спогадів.
Facebook Коментарі
