Темно  в нас за вікном, вечір сонно воркоче.
На подвір’ї автівки ледве чутно соплять,
Горобці на гілках  теж заплющили очі,
Солоденька дрімота нишком йде до малят.

Вже звірята і люди дочекалися ночі.
І квітки і дерева причаїлись в  гаю.
Тільки жаб’ячий хор ще змовкати не хоче,
бо співає для діток гарну пісню свою.

«А про що є та пісня?»  – не вгаває малеча.
Про зірки і про місяць, про життя у ставку.
Про вигадливий день, про прості дивні речі,
Про кульбабкові сни і про радість дзвінку.

©️Ірина Шушняк-Федоришин, 2017