Будні / Відень

Фізаліс

фізаліс, physalis

Ця коротка (і непотрібна) розповідь про моє невеличке гастрономічне відкриття — фізаліс. Одного разу була з родиною у гостях. “Я купила фізаліс, любиш?”, — спиталась коліжанка. “Та не знаю… Дуже люблю квашений, можу їсти в салатах, а так сам – не впевнена :)”, — відповіла їй розгублено. Але скуштувала і не один! Видався солодший, ніж той, що ріс у нас, наче бур’ян, на городі. Можна іноді купувати — таким був вердикт оранежевому плоду. А так, як зараз не дуже часто доводиться потрапляти в магазини, то питання зависло_забулося_стерлося з пам’яті аж на пів року чи на рік.

І тут забігла на п’ять хвилин у магазин, щоб мінімально наповнити черевце холодильнику. Беру малину дітям і тут глип… фізаліс, давній друг. “О, а фізаліс буде мені”, — вирішила “порозкошувати” (оскільки жменька фізалісу в Відні коштує не так вже й мало, як на “український” бур’ян (таким він є у моїй свідомості, хай там що). Прийшовши додому важко було спинитись — один за одним фізаліси “танули” в роті. “Може залишити дітям?” — промайнуло. Аж стало розвеселилась від такої думки — ті що будуть їсти щось таке занадто експериментальне! Про всяк випадок натякнула на вітаміни (насправді не знаючи, чим фізаліс може потішити). І тут, о диво, менший малючок наважується, примовляючи: “Вітаміни, вітаміни!”. Старша сестра теж вирішила підтримати брата, хоча не так впевнено. У такий спосіб “розтанула” і друга половина упаковки фізалісу. Ось і казочці кінець — тепер будемо при нагоді купувати ;), а хто дочитав — молодець :).

Зазирнула у Вікіпедію — каже, що фізаліс багатий вітаміном С, дубильними речовинами, каротином, пектином, кавовою кислотою та цукрами.

Facebook Коментарі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *