Двоголовий  (може й більше…),
дихає вогнем…
Із барлоги не виходить
світлим тихим днем.
А лиш вечір наступає –
лють його кипить!
Спробуй пильність загубити
(ну, хоча б на мить…)
То йому не перешкода
тридев’ять земель –
мчить із заходу до сходу
привид-корабель.
Капітан його (ви в курсі)
дихає вогнем
і ще люди подейкують –
має свій гарем…
Ось такий гаспид завівся.
Що не день – росте!
Ще ніхто його не бачив,
Але то пусте…

Лиш наснився він Варварі
(знахарці одній):
Що у доленосну хвилю
на передовій
воювало за країну
юне хлопченя.
В мирний час
муркоче милій
ніжним кошеням…

© Ірина Шушняк-Федоришин