Із життя у курнику
В полі пролітав шуліка.
Тато-Півник кукурікав:
“Ку-рі-ку, любі діти,
Час удома посидіти”.
І лічила Мама-Квочка:
“Донька, донька, два синочка…”
І дві пари близнюків
Вже вмостилися за стіл.
А Рябий чому не йде?
Де ти, синку любий, де?
Хвилювалась вся родина,
Добігала літня днина.
А замріяне курчатко
Мало недитячі гадки –
Про життя у курнику
Міркувало у садку.
І зізналося дорослим
Голосом таким серйозним
«Мамо, буду президентом!»
Спантеличена моментом
Призадумалась матуся:
«Одного лише боюся
Мрій надуманих даремно…
Президентів люблять чемних!»
© Ірина Шушняк-Федоришин
Facebook Коментарі
Comments
Із задоволенням побувала в гостях – і не лише у курнику 🙂 А й в кота Муркота, і у бджілок. І взагалі – із задоволенням поблукала сторіночками, та й не лише дитячими. І хочеться заходити ще в гості – так гарно тут, затишно, і душевно!
Дякую за те, що запросили!!!
Рада Вас бачити, Олесю!
Заходьте ще – до Бабая, Соломійки, Зебри-Малюка і інших перснажів, які тут живуть 🙂