Авторський сайт Ірини Шушняк-Федоришин
Зайченя в легких хмаринах заблукало:
Бігало, звивалося, стрибало…
Із веселки враз пірнуло у ставок –
Насмішило заклопотаних качок
Від хмаринки-лиса утекло –
Накивало п’ятами в село…
І незчулося, а день пройшов…
Утомившись, в сонечка спитало
І питання невесело пролунало:
«Ти яскраво бачиш з висоти…
Як мені додому шлях знайти?»
Сонечко шмигнуло під панаму:
«Поцілую тебе в носик, наче мама,
І за мить мине дитяча втома,
Любо-мило ти прокинешся удома!»
© Ірина Шушняк-Федоришин
Голос 1: «Куди прибило нас з тобою, брате?»
Голос 2: «У черево рептилії зубатої».
Голос 1: «До крокодила, що на березі дрімав?»
Голос 2: «Еге ж бо… Непростий порядок справ!»
Йдуть напросто, йдуть набосо Хитрі звірі муропроси. Просять доброї ковбаски Ну, а згодом – трішки ласки. Перший тулиться до ніг, Другий вже […]
Темно в нас за вікном, вечір сонно воркоче. На подвір’ї автівки ледве чутно соплять, Горобці на гілках теж заплющили очі, Солоденька дрімота нишком […]
Загорланив соловей: «Ого-го та еге-гей». Горобці до солов’я: «Це ж бо пісня не твоя!» «Не цвірінькайте малі. Ґазда я на цій […]
