“Мам, а принцеси, коли лягають спати, знімають з голови корону?” — Устина (3 рочки)
Коли дитині три, то в ній прекрасно поєднується доросла мудрість з дитячою безпосередністю. Щоденно на світ з”являються неповторні вислови. Друзі радять записувати, бо забудеться, я собі жартую, що тоді доведеться тільки те й робити, що писати. Та що встигаю, те записую. Далі деякі мудрості трирічного віку.
Мам, дивись, які слоники. Вони роблять любов тими хоботами, що там сердечко?
(п.с.: це дорослА дитина до подарованого костюмчика)
***
Устина: «Ми вже там були колись. А як потрапити в колись?»
***
Устя: “Коли я виросту, хочу стати принцесою! Мам, а принцеси, коли лягають спати, знімають з голови корону?”
***
Намагаюсь виснажену температурою Устю таємно, незамітно, з іграми, відволікаючими маневрами вкласти спати. Стараюсь як можу, як лиш тільки вмію, при цьому хочеться не перегравати, а діяти делікатно і мудро. І тут за кілька хвилин:
“Мамцю, нічого з того не вийде! Бачиш, я не засинаю!” – безпроблемно “розкусила” задум дитина.
“Та ні… Спати не мусиш!…”,- плету щось.
Але таки мусіло вийти – нашу невтомну бджілоньку сон переміг!
***
Устина в обручі:
-Я така гарна. Тато не повірить своїм очам!
***
Слухаємо народну пісню. Устина:”Як так – поцілувати і піти? А про щось там собі поговорити?” (виявляється, дитина уважно вслухається в слова)
***
„Катастрофа! Там нема більше телескопів — дівчатка всі забрали,“ – бавиться і фантазує (роль телескопа виконує у нас калейдоскоп).
***
“… не холодно, бо ти замотала мене до свого серця ” – каже замотана в рушник і в мої руки Устя 🙂
***
“Чого ти плачеш? – адресовує Устя запитання братику. – Зуби (ще) не ростуть!”
“Малий <em>(звертається до братика)</em>, ти мене любиш? Я тебе люблю, коли ти не плачеш. Ти мій улюблений хлопчик!”
Поки Устя мило щебече з братиком, Максим регоче чарівною беззубою посмішкою.
***
В нашого тата такий гладенький голос, а чому той дядько так дивно говорив? (п.с.: дядько говорив басом :))
***
Відкрила Устя книжку на розвороті “Земля в Космосі”, розпитує про планети. Щось там пояснюю, а згодом запитую:
“А ти як думаєш, чому на Меркурію так дуже-дуже спекотно?”
Устя:”А може там Африка?”
***
Поклала дитина вчора руку на животик, задумалась:
“Щось мене серце захопило”.
***
Мам я дивилась нині мультик? Я не кажу включати, а тільки питаюсь чи дивилась?!
***
Я (схвильовано): “Ой, а сирнички наші не пригоріли? Ура, ні!”
Устя зітхає: “Ну, слава Богу!”
***
Дзвонить мобільний.
-Слухаю?
– Привіт, людино!
п.с.: телефонувала з татового мобільного Устя-коник (такі в нас нині ролі ;))
***
Мамо, заспокій мене — включи мультик))
***
Коли прийде тато і порятує мене від тої біди? (тобто від високої температури)
***
А ті чорниці біо чи ні?
***
Бачиш, я тільки один день була хвора, а ти так хвилювалася через мене!
***
“Мам, а то яка культура?”- показує на тітоньок, що зайшли в автобус з куртками, зав’язаними на поясі. – Мені то на такі спіднички подібне”.
***
Я щось сказала, Устя не зрозуміла:
– Що ти сказала?
– …то просто в мене якісь дурні жарти, – пояснила їй.
– Ти що погано спала? – вирішила дитина.
***
Устя скривджено, мало не плачучи: “Мамо, мене Моніка (лялька) вдарила”
