Будні / Відень

У барвистому царстві грибів

Їхали в гори на прогулянку, а потрапили на грибне свято — перефразовуючи українську приповідку: водночас на двох стільцях посиділи. Не те, щоб з нами боровики здоровались, але іноді за щастя помилуватися хоча б одним грибочком — а його нема, а тут… десь у Віденських Альпах, не особливо маскуючись, простягнулося барвисте грибне царство їстівних, неїстівних і отруйних представників свого роду.

This image has an empty alt attribute; its file name is гриб-лісIMG_8266.jpg

Прогулянка тривала, як і спокуса назбирати грибів не відступала. Наскільки мені відомо, в Австрії гриби збирати можна (якщо власником лісу не передбачено протилежного), але діють певні обмеження щодо збирання. Зокрема, законодавством забороняється збирати понад 2 кг грибів на одну особу в день, забороняється збирати з комерційною метою. То ми таки не втримались, особливо, коли побачили парочку “однодумців” з повним пакуночком. І тоді погулянка поволі перетворилася на грибополювання. (Може і не всі присутні поділяли нашого ентузіазму, але, сподіваюсь, це було не дуже нудно і кожен зміг у свій спосіб отримати порцію щастя від лісу.)

Гриб тут вже побитий життям, але фото дуже подобається

Підгрибки (а десь вони польські гриби) часто лежали, як на долоні. Те саме стосувалось і маслюків, яких було мало, але були. Трапилося і кілька білих, проте їх вже довелося пошукати (очевидно, цих красунчиків не оминають любителі тихого полювання, як їхніх побратимів підгрибків). Ми теж не збирали все, що вигулькнуло перед носом, але добрячу пригорщу таки прихопили. Про те, що було далі — окрема історія.

В дитинстві, в шкільному віці (й далі) часто з батьками збирала гриби, а потім не дуже була можливість, тож перерва у понад десятиліття далась взнаки, про що я зрозуміла вже вдома на кухні, де до мене почали закрадатися сумніви: а що, якщо я тим часом щось забула? (А жартувати з грибами, навіть добрими, як відомо, не варто.) Водночас, чоловік поводив себе абсолютно впевнено, що додавало мужності :). Та це не завадило проконсультуватися з сестрою, з кумою (а то неабиякі збиральниці!!!), з Ґуґлом (це попри те, що я знала ці гриби). Пригадалась і немала кількість спожитих за цей сезон лисичок з магазину (так, начебто, безпечніше “полювати”), проте ці спогади помічними не стали. Приготувала. І смачно поласували! А ще жменьку посушили.

Залишилось ще й на грибне намисто

Ця розповідь ні на мить не є про екстримальні рішення щодо споживання грибів чи про заклик до цього, а про щедрість і красу осіннього лісу, у даному випадку австрійського. Стільки років мріялось піти по гриби, а тут раптом “done”. 😉

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *