Весняна ка(р)кофонія
Розкричалися кряхи-ворони
з ледьвловимим французьким акцентом,
мокрий день дзьобами проколюючи…
І плітки про пікантні моменти
переносячи в той кінець міста….
В переході читає журнал
пан старий, як трамвайна колія…
Стрів щасливчиків тихим поглядом
Місто юності – привид, утопія….
Між рядками читає вміло…
Поміж літер читає досвідчено.
Диригентом працює весна:
як ніколи й як все урочиста.
Повтрачали й сноби голови
Неромантики шумного міста
Розбиваючися об ніжності…
Відчайдушно блукають уста…
Не спинити вогонь отрути…
Не ковтни її, чуєш, дурнику!
Ніби більше квитків не буде….
Ще напише тобі вірші.
Ну, а зараз цілуй……..
…………………………….
*
Поверталися кряхи-ворони
і мовчали уже без акценту.
Краще стримати сіль душі
(ох, бувають в житті моменти…)
А ще місяць медовий попереду –
розпочнеться в суботу чи в середу.
Заживе ще, мала, заживе…
© Ірина Шушняк-Федоришин
Зображення: Ірина Мориквас
