Як позбутися тлі або історія про тлю, балкон і божу корівку
Ще донедавна слово “тля” мені нічого не говорило. Бачила, що якісь організмики облюбували деякі мої балконні рослинки, то або знімала їх, або обривала заселені ними листочки. Аж поки одного разу не розглянули з дітьми одну із них під мікроскопом і не запостила фото у соцмережі. Мене вдразу просвітили, що це “кровопивця” тля і дізналась водночас як позбутися тлі.
Далі вже прочитала, що вони розмножуються надзвичайно швидко, бо мають безліч ворогів і все що їм залишається — активно продовжувати рід. На балконі єдиним “ворогом” тлі була я. Вирішила, що треба з цим щось починати робити і якнайшвидше позбутися тлі. Мудрі поради не забарлилися і навіть випередили моє усвідомлення проблеми. Знайома написала, що сонечка, божі корівки, гарно справляються із цими шкідниками. Наступив час залучати дітей до справи — вони з радістю відгукнулись на пропозицію знайти і запросити до нас на балкон божу корівку. Божу корівку довго шукати не довелось, як і їй довго чекати на обід. По правді, не сподівалася, що жучок там надовго затримається: “Полакомиться трішки і накиває п’ятами”, – міркувала собі, але не озвучувала думок 🙂 Та, очевидно, сонечко мало своє бачення і натхненно приступило до діла — заклопотано перебиралося з листка на листок і не думало нікуди йти.
Наступного дня ми знайшли його там, де залишили. Радості було багато, сонечку було присвоєно звання домашнього улюбленця. Без довгих роздумів знайшлась і кличка: Крапочка (не моя ідея, якщо що, але вважаю її дуже вдалою :)).
Таки засмакувала сонечку наша добре вгодована тля 
— не вступалося три дні з балкону, з чималим апетитом “паслося”, метушилося. На третій день під вечір я його вже не побачила. А вже встигла розмріятись, що воно захоче постійної приписки, уявила собі вже його майбутніх дітей та внуків… (бо також згадували в коментарях, що личинки ще краще справляються з тлею). Але не поспішаю засмучуватись — може порозминає крильця і повернеться ;), а може личинки знайдуться з часом 😉
Мораль цієї історії могла би бути дещо розгортутою. На деяких моментах таки зупинюсь. По-перше, сонечко підтвердило мудрість, що від добра добра не шукають. По-друге, не завжди, коли тобі здається, що ти сам/сама, воно так є насправді — ті хто поруч, часом можуть бути непомітними (як та маленька тля, але не обов”язково кровожадними ;)). По-третє, іноді варто ненав”язливо задавати питання Всесвіту (хоча б і через соцмережі ;)). Хоча метою допису було показати маленького симпатичного монстрика, проте отримала відповідь, як цікаво і дієво можна врятувати вражені рослини від його ненаситної родини. А ще, якщо вам хочеться ближче до природи, відповідь однозначна — садіть собі щось на балконі, природа не заставить чекати на себе. 
