Натерлося вушко.
Хмаринка подушки
Торкнулася ніжно.
Я плачу-кричу…
У янгола крила –
Як ніченька біла,
Легкі. Їх забути
Не можу ніяк.
А ще пам’ятаю
Поезію раю
Сумні очі Бога
Ворота у світ…
І ті перші сльози
Тримати не в змозі
Незатишок тисне
Учили – мине…
А рученьки мами
Прості телеграми
(Подяки у небо)
Обіймами шлють
© Ірина Шушняк-Федоришин
Мабуть, у кожного з нас іноді є потреба зануритись у свій простір, віднайти улюблений куточок, кімнату, і почуватися там затишно та безпечно, […]
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
