Зебра-малюк
Чорно-біла зебра нині ще дитя
Знати ж бо не може кольору життя.
Біле в чорні смужки, а чи навпаки…
Згодом зрозуміє – хай пройдуть роки.
Біля неї мама уночі та вдень
Веселково-радісних співає пісень.
Донечка стрибає, хвостиком теліп.
Вії, наче віяла,весело кліп-кліп
Ні про грізних левів не знає малюк,
Ні про крокодилів і гієн-крикух.
У дівчатка-зебри завдання єдині –
Вивчити малюнок у мами на спині!*
© Ірина Шушняк-Федоришин
* У перші дні життя лоша зебри прив’язується до матері і запам’ятовує неповторний смугастий візерунок, запах, голос.
27.01.2013
Facebook Коментарі
Comments
Дякую, що запросили в гості. Тут затишно і приємно.
Буду з синочком заходити читати і про зеброчку, і про котика, і про інші “витребеньки”:))
Щиро вдячна, Валентино, і за відгук і за те, що завітали! Буду рада бачити і то якомога частіше 😉
(чомусь вчасно не відповіла на всі коментарі, мабуть, хотіла розтягнути задоволення від спілкування надовше… бо сотнею коментарів, окрім спамерів, ніхто наразі не балує :))