І тоді (коли маю хвилину) я іду до своїх помідорів

Зазираю прямісінько в очі — їм буяти, цвісти вже в пору

Розмовляю із ними про вічність і прості зачіпаєм теми

Хочу бути як день липневий, не нав’язую свої проблеми

Переймаюся їхнім світом,