Ти знаєш…
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, дивооборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
До клітин психолог і маг безперечно!
І на душу пластир, і рятуєш тіло…
Про екзистенційне трішки гомоніли
Про есхоластичне — теж було цікаво
(Ми собі пасуємо, як вершки до кави!)
То думки читаєш, то частуєш літом…
Зимно, мучить нежить…
Я безмовно квітну 🙂
© Ірина Шушняк-Федоришин, 2019