Вірші

Літо і помідори

This image has an empty alt attribute; its file name is 98EAA204-FE4B-4B72-BC15-4667FFB7F484-1024x768.jpeg


І тоді (коли маю хвильку) я іду до своїх помідорів

Зазираю прямісінько в очі — їм буяти, цвісти вже в пору

Розмовляю із ними про вічність і прості зачіпаєм теми

Хочу бути як день липневий, не нав’язую свої проблеми

Переймаюся їхнім світом, повідаю про особисте

Спека бродить цим тихим літом і пробіглася поміж листям 

Висне мозок і в’януть квіти. Ще лишилися помідори

Вболіваю за їхні сили — вболівати за них не сором.

І коли вже дозріє липень, і розродяться помідори,

Тихим вечором потаємно про осіннє не поговорим.

© Ірина Шушняк-Федоришин

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *