Ну і що, що ти ще малий або коли вірус не шкодує
Ну і що, що ти ще малий —
Дядько вірус нас двох не шкодує

Ну і що, що ти ще малий —
Дядько вірус нас двох не шкодує
У цій кімнаті нема вікна, у цій кімнаті немає люстри
У цій кімнаті не ти сумна. Там дивні лінії і не пусто:
Снується тихий безмовний зміст, по стінах лізе, думки читає
Там хащі неба, там
божий ліс, там місяць хмари ганяє плаєм.
Як я відчув що називається прощанням.
Як знаю: темне щось жорстоке, невразливе.
Звеличує сплетіння душ красиве,
За мить шматує марним сподіванням.
Як був без зброї, тільки споглядав.
Читати даліЗдається, саме з цього рецептика я й полюбила баклажани. Десь так понад десять років мріяла скуштувати їх знову!
Читати далі