Відень

Борщ напередодні війни і ЮНЕСКО

Цей борщ варила напередодні війни. 23 лютого 2022 року. Атмосфера була напруженою. Помішуючи, приправляла невеселими думками (але не екстреміськими). Варила люто (раніше не знала, що так можна) — наче могла цим змінити хід подій. Варила з любов’ю, але дещо машинально, писала вірш про борощ, про кров ворожу, про дощик, про синів і матерів, про окопи. Недописаний досі. Загублений поміж сотні файлів (може колись знайдеться, але то неважливо). Та після нього вже нічого й не починало писатися. Тільки варилися борщі. Їх було чомусь багато цієї весни і від початку літа. Навіть свіжий буряк з гичкою вдалось купити не раз, що для Відня не дуже типово.

Сьогодні, коли фб ряснів дописами про те, що український борщ увійшов до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони, спав на думку цей по-сумному пам”ятний борщ. А ще сьогодні (то вже Фрейду гикається…) купили знову того румянощокого бурячка з гичкою, який став особистим відкриттям цьогорічного весняно-літнього сезону. Після понад десятирічної паузи була можливість знову поласувати борщиком з “молодого бурячка”.

І хай гичка буряка до культурної спадщини ЮНЕСКО не ввійшла (кажу без натяку на жаль), ми продовжуватимемо варити всі види українських борщів, бажати Україні і всім нам найшвидої перемоги, та заудмуватись над тим, які наступні страви української кухні поповнять список культурної світової спадщини.

Facebook Коментарі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *