Вірші

Григорію С.*

                                                                                                                          “Возсылаю блаженной натуре за то,
                                                                                                        что она все ненужное зделала достаточным,
                                                                                  а что достать трудно, тое ненужным и мало полезным
                                                                                                                                                                           (Сковорода)


Зерниною майбутнього тоді була я
А ти – садівником Пісень Божественних
І серця філософія палає
Вже три століття яриною, веснами…

У мандри кликали дороги Всесвіту
І ти з торбиною шукав оті сліди
Охоче убирав сорочку вічності
Подався з миром у нелетаргічні сни.

І простоту лишив у заповіт,
Пізнання глибини скарбів духовності
У щасті лиш піднятись у політ
І далі, далі, далі від гріховності.

Близнюк у поглядах (нескромною здаюсь?)
О, Савичу, гнітить хором-домівка.
Твій світ з дитинства світлом захопив
Стрілець – наш зодіак, життя – мандрівка…

© Ірина Шушняк-Федоришин

* до 290-річчя з дня народження великого українського філософа Г.С.Сковороди.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *