На концерті М. #Хоми і О. #Пономарьова у Відні: «Ми ніколи не співали російських пісень»
Це була дещо насичена липнева субота, але не побувати на концерті М. Хоми і О. Пономарьова у Відні це було не про мене. Дуже хотілось потрапити туди і насолодитись як потужними майстерними голосами, так і чудовими піснями, багато з яких вже сприймаються, як народні. Тож до останнього моніторила кількість вільних місць, сподіваючись, що буде нагода вибратись і що ще знайдеться вільний квиток для мене. Рада, що так і сталося, хоча такий варіант дуже оптимальним не назвеш ;))
«Ми ніколи не співали російських пісень», – почули глядачі зізнальну фразу з уст М. Хоми на концерті, яка моментально знайшла життєдайний ґрунт у моїй голові і заставила задуматись: можливо, це ще один момент, який мені імпонує у творчості цих співаків і який мотивував прийти на концерт?!
Концерт відбувся у Sofiensäle у Відні – у красивій делікатній залі, з гарним світлом, яка була заповнена відсотків на 80 (а може й більше) глядачами.
Окрім багатьох знайомих творів, таких як “Гуцулко Ксеню”, “Стоїть гора високая”, “Серденько моє”, “Чомусь так гірко плакала вона”, “Чому”, почула і дещо нове для себе, зокрема «Щасливі люди» у виконанні М Хоми. Також лунали і порівняно нові композиції (наскільки я це можу оцінити), наприклад, «Колискова».
Був у той вечір на сцені М. Хома і в образі Дзідзя, який дуже пожвавив атмосферу і вона такою, не побоюсь сказати, родинною залишалась до останньої ноти цього вечора (і це може навіть більше про скучання за рідним і дорогим поруч із прихильністю до співаків).
Вкінці більшість присутніх підспівувала і підтанцьовувала. Я не дуже долучилась до загального запалу, але ментально дуже була на одній хвилі.
Також особливо вразив фінал дійства, коли через всю залу і над головами всіх глядачів пронесли величезний прапор України.
Потім ще чула кулуарні розмови-враження, що, мовляв, “нафталіном попахувало” і що було не так круто як на концерті у Пивоварова. Але кому що, хоча в якійсь мірі подобається мені Пивоваров, та ще наразі не дійшла до того моменту, щоб йти на його концерт. У вечір концерту Пономарьова і Хоми хотілось трохи лірики, вартісних знайомих пісень і гарного співу і я це отримала. Оскільки квиток купувався в останній момент, то пішла сама, але особливо нікого не збиралась агітувати і дуже добре провела час у своїй компанії під чудову музику 🙂
