Не мани, не посміхайсь обманно,
І не ваб настійливо – згублю,
Зброєю жіночою пораню
Безпорадну молодість твою.

Закручу тебе у каруселі
Сонця, квітів, теплих поцілунків.
Сутінків зворушливі пастелі
Упадуть палітрою дарунків.

Маревом ночей вкраду світанки,
Покладу їх в ноги твоїм снам.
Прожену всі світські обіцянки –
Спокій твій нікому не віддам!

Надивлюсь у очі волошкові,
В мріях із тобою полечу.
Накупавшись в ніжності, любові,
Вранці нишком кішкою втечу.

©    Ірина Шушняк-Федоришин, 2000

Зображення: Google