Вірші / Вірші про кохання

Гніздечко

Ти звив гніздечко в серці
лиш для неї
з осінніх урожаїв падолисту
бо вірив – пряде доля веретеном
любов пречисту.
так пригортав безмовно та натхненно –
ховав від вітру,
то згущував, то розбавляв
весни палітру.
Гніздечко миле, та несправжнє –
самотньо в ньому,
надумане тепло чужого дому.

Перелетіла журно
четверть світу
Та й сіла мовчки на ослін
Дзвінкого літа
Не передумала, еге-ж…
(хоча любила)
Життя поволі відновило
обтяті крила.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *