Вірші

Несказане

                                                             Слово – не горобець:
                                                       вилетить – не впіймаєш!
                                                                                  Народне


А слово просилось, а слово звивалось
І билось, як пташка. Закрите вікно.
Мовчання питання хиткі задавало:
Пусті, незручні, не тобі, ні про що…

А слово молилось. Рушати у вирій
У даль журавлями ще час не прийшов.
І мчать валуни у сумління на хвилі,
Та похапцем зойк вже наклав собі шов.

І билося слово, та слово не птаха…
І права літати позбавила мить.
Мовчання зізнанню не дружка, не сваха…
І слово заслали – у нетрях сидить.

А слово проси…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *