Метушились, трохи злились білі мухи
В павутині весняної завірюхи…
Полонили, снігом вкрили (серце, руки, вуха)
Броунівсько–конвульсійні їхні рухи
Полонез весна бадьоро танцювала
Не соромилась босоніж – мить настала…
Почалися у красунечки потуги…
Божевільно турбувались вірні слуги:
Косолапий пробудив себе зі сну,
Полохливий маринарку запасну
Вбрав, щоб приступити до пологів…
А лісник, без зайвих монологів,
Набирає соку із берези
Знає бо жінок і їхні стреси…
Муркотіла молодь бек-вокалом
Під небесно-синім покривалом,
Вболіваючи за успіх повитух…
Диво-дивне, буйний вітер вщух!
Пахнуть есемески-первоцвіти,
Піснею струмок почав бриніти,
Смайлом сонечко підморгує згори –
Все заради тої дітвори!…

Ой, веснонько, білолиця молодице,
В час такий хвилюючий не спиться…

©    Ірина Шушняк-Федоришин