Кидають погрози нам осінні грози
Сірими дощами в будні дощові
Я зітру руками твої теплі сльози
Пробудили в темряві відтінки нові…

Не люблю дощу я – молюсь на росинки
Що тихенько котяться по стерні щоки
Скупі тії сльози – почуттів перлинки
Продзвеніли ніжно в мене у руці.

Душі гордій сильній важко пережити
Водоспад жалю з смаком гіркоти
У житті можливо все перетерпіти
Та сміливо сльози в собі віднайти.