Влетів у кватирку
такий безтурботний,
Приніс аромати
Вчорашнього літа,
Промінням з небес
Лоскотав так кумедно
(Аж кіт на вікні
Усміхнувсь діловито)
Розбіглися сни,
Як налякані діти,
Старезним бабаєм,
Що мрії минає.
І кожну хвилину
так хочеться жити
писати листи
у майбутнє безкрає…
© Ірина Шушняк-Федоришин
21 вересня 2012
Мабуть, у кожного з нас іноді є потреба зануритись у свій простір, віднайти улюблений куточок, кімнату, і почуватися там затишно та безпечно, […]
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
