Місто
Гуде як вулик шумне місто
На повні груди.
На поверхах (як на гілках)
Розсілись люди
Тріщить метро, клекочуть рейки
дзвенить у вухах
ти вітер дня і новий хіт візьми
та слухай
Єврозлодійки
Був приємний літній ранок, який обіцяв перейти у гарний спекотний день. Нам випало вперше побувати у Римі і налаштовані були по-бойовому – обглянути за два дні якомога більше відомих нам цікавинок вічного міста. Голова була втомлена з дороги і через майже безсонну ніч (тонкі стіни якогось номера-«трансформера» і відносно гучні сусіди – непросте поєднання), але на настрій це не впливало. Четверо веселих мандрівників чимчикували собі до метро, жартуючи. То були ми – українські хлопці-дівчата, що приїхали до Італії з Відня. Попереду нас ще чекали кількаденні мандри морським узбережжям.
Читати далі
Магазини довіри
Повертаючись з «ведмежого лісу», що у одній із земель Австрії, натрапили випадково на крамничку з самообслуговуванням. Біопродукти всілися собі на полицях і чекали на покупців. Поруч замкнена на ключ скринька, куди треба кидати гроші за товар. Мішечок біокартоплі за ціною (плюс-мінус) супермаркетової (але на перший погляд вона гарніша і справжніша :)).
Читати далі
Невеличка минулорічна пригода в Віденському університеті.
Одного літнього дня, в приміщенні головного корпусу Віденського університету, після кількахвилинних пошуків, знайшла собі затишне містечко в коридорі, з можливістю підзарядити комп’ютер, бо терміново бул
Читати далі
Динозаврики
Ми бідні динозаврики
Ми хочем огірочків
Ще дайте макаронів нам
І ковбаси шматочок.
Наїлися, напилися
Обіцянка
На старості любитиму тебе ще більше
Сивобородий милий будеш дідуган.
Вже не писатиму тобі свої шалені вірші
І мабуть стихне
7 гастрономічних гріхів українки (про себе)
А гріхів трохи назбиралося, у деяких зовсім не каюся:
1. Не люблю дерунів. В таке можна повірити? А доведеться і ще навіть маю кількох однодумців – ніби двох 🙂 Проте самкують мені добре кабачкові пляцки.
2. Але кабачкової ікри я не буду (дивні смаки людські).
3. Байдужа до червоного
Читати далі
На цій горі
Самотність не живе на цій горі,
де пригощаються веселкою світанки,
заклав на очі бриля водолій
похропує мов кіт безперестанку.
Панує тиша в плетиві гілок
спускається з небес прочанка гусінь
Поминальний
Коли немає слів, лиш тільки вічність.
На дзеркалах — квітчасті килими
В сльозах грудневих кригобіль зими
Грядуть свята безрадісні у січні
Кавове маленьке свято
Помиї із автомата — кавове маленьке свято
гарячі як її серце, смачні як його спокуса.
Дорога в бібліотеку. І сьорбає так завзято
зі пластика те дівчатко. І щось пригадалось зі Стуса.