Ти знаєш…
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
Читати далі
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
Читати даліІ тоді (коли маю хвилину) я іду до своїх помідорів
Зазираю прямісінько в очі — їм буяти, цвісти вже в пору
Розмовляю із ними про вічність і прості зачіпаєм теми
Хочу бути як день липневий, не нав’язую свої проблеми
Переймаюся їхнім світом,
Читати даліЦього року ми вперше посадили горошок, огірочки, салат і кольрабі. Вже традиційно садимо помідори, кріп, цибульку і часничок. А ще маємо сунички, які трішки мусять оговтатись
Читати даліКілька місяців тому задавала собі питання щодо проростків: чи можна (швидше, чи складно) вдома пророщувати і як це робиться? Але сильно в тему не вникала (чи то часу, чи бажання забракло), а ще уявлялося, що потрібно багато зусиль задля жменьки результату
Читати даліПрямісінько на мене дивилось авокадо, яке вже давно пора було б з’їсти. Захотілось скуштувати його у вигляді якоїсь намазки на хлібці.
Читати даліТрадиційно готуємо цю смачну страву на Святвечір. Але якщо є грибочки, то любимо поласувати також і в будні.
Читати даліКоли за вікном 12 березня, а температура повітря +21 вдень, неподалік на полі натхненно гарує трактор, діти готові пів години стежити за його траєкторією і дозволити тобі понасолоджуватись приходом улюбленої пори…
Читати даліТа цього року одна з улюблених груп створила свято в останні дні листопада: до Відня завітала «Піккардійська терція» з різдвяною програмою.
Читати даліГуде як вулик шумне місто
На повні груди.
На поверхах (як на гілках)
Розсілись люди
Тріщить метро, клекочуть рейки
дзвенить у вухах
ти вітер дня і новий хіт візьми
та слухай
Був приємний літній ранок, який обіцяв перейти у гарний спекотний день. Нам випало вперше побувати у Римі і налаштовані були по-бойовому – обглянути за два дні якомога більше відомих нам цікавинок вічного міста. Голова була втомлена з дороги і через майже безсонну ніч (тонкі стіни якогось номера-«трансформера» і відносно гучні сусіди – непросте поєднання), але на настрій це не впливало. Четверо веселих мандрівників чимчикували собі до метро, жартуючи. То були ми – українські хлопці-дівчата, що приїхали до Італії з Відня. Попереду нас ще чекали кількаденні мандри морським узбережжям.
Читати далі