Вірші

Зі старими думками у новий рік

І. (Коли коні не винні…)

Рік новий сідає на коня –
Але пити ”на коня” чи варто…
на краю бездушної цигарки
Догорає відпечаток дня.
І тремтить у стомленій руці…
Просиш кінську дозу ендорфіну.
Хтось готовий вмерти за країну
Хтось спостерігає:”Молодці!”
Хтось байдуже грає в доміно
Чи кляне цю мужність, ясні очі.
Хтось снує на мітинг неохоче –
на антимайдан. Давай в кіно…!
Прив’язати б кривду до коня
І впустити у степи широкі:
Скачи, нендзо, на чотири боки!
Токсикозить край нахабство та брехня…

ІІ. (Думки рояться – бджоли дикі)

Не сплю. Думки рояться – бджоли дикі.
В географічну пастку не впіймати…

Чи позшивали їхню совість ликом…
Чи заглушили шумові гранати.
Чи срібняками поміняли на валюту?
(Бо ж мати з пелюшок не забирала)
До краю рідного і люду стільки люті!
Там де серця зазвичай – гострі жала.
Байдужі їм благання, болю крики…

Приправа до думок – “совєцькі мати”.
Не сплю. Думки рояться – бджоли дикі.
В географічну пастку не впіймати…

© Ірина Шушняк-Федоришин
грудень 2013-січень 2014

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *