Будні / Відень

Різдвяні ярмарки в Відні в 2020 – лише гарний спогад, але не все так погано ;)

Про різдвяні ярмарки цього року залишається тільки мріяти, як мешканцям Відня, так і тим, хто збирався погостювати в святковий час.

І воно дійсно сумно, хоча я з цією традицією знайома не більше однієї декади століття, та вона встигла зайняти якесь місце в серці, що говорити про тих, хто з цим ріс: розваги для дітей —  bittte schön! – карусельки, солодощі, смажені каштани, пряники та інша випічка, звірятка, солома, щедрі мерехтливі прикраси, для дорослих – ласкаво просимо на дружню гостину: музика, танці, зустрічі з друзями, смаколики, споглядання красивого.

Фото домашнього архіву
Архівне фото
Архівне фото
Красиво, та порожньо…

І то все було дуже доречним на фоні осінньо-зимової прогулянкової безвиході. Так воно собі тривало з року в рік століттями, а в 2020 земляни отримали букет заборон і Австрія не виняток, не виняток різдвяні маркети. Зараз, коли все зачинене (зоопарк, музеї, театри, кіно тощо) дітям залишається пропонувати коротенькі прогулянки на свіжому (чи яке є) повітрі, дорослим – культивувати депресивний настрій у вільний від дитячих розваг час (жарт, звісно, але пора похмура – не посперечаєшся, мало сонця, багато темряви, помноженої на актуальні коронавірусні заборони, які в великій мірі дорівнюють дефіциту живого спілкування). І навіть, якщо ти вдома не один чи одна, якщо маєш сто і одне захоплення, то занудьгувати шанси є. Тож на третій тиждень осінньо-коронавірусних обмежень було дещо (м’яко кажучи) не просто, не просто і після їхнього послаблення: хочеться бувати в різних місцях, хочеться людей, навіть, якщо ти себе вважаєш інровертом і тобі спілкування потрібне далеко не завжди.

Добре, що опція «дзвінок другу» все ще залишилась і все ще працює. Тож…

Мабуть, Відень вже давно забув, коли було так безлюдно в цю пору, та й загалом.

Вони зустрілись, щоб нарешті прогулятись собі передріздвяним містом. Може це було дещо дивним: долати не дуже коротку дистанцію, їхати в холодне порожнє місто, щоб потинятись вуличками чи сквериками, подивитись на святкові прикраси. Але хвилиночку…, а поспілкуватись?! «Нехай і холод, і вітри…», та вони трішки вперті :)! Робили фото, розмовляли. Розмовляли, робили фото. Милувались красою, прогулювались Віднем.  

Поблизу Ратхауза

Після годинної прогулянки бррр… на зюзі побачили багато краси 😉 Питання кави-чаю залишалося відкритим. На одній із вулиць зауважили невеличкий ажіотаж. Люди юрмилися (порівняно), весело гомоніли і десь у нижніх шарах атмосфери таки витав той дух різдвяних ярмарків. Непевним натяком, та витав. Простісінько перед ними розпростерлася вітрина зі смаколиками (кольоровими та звабливими), а поруч «бочечка», що теж магнетизувала своїм невидимим теплом. «Є у вас глінтвейн?» – спитали. У відповідь: «Ні, тільки пунш». Ок. Купують два пунші та й…, о ні, що це? До них в придачу)))дали дві мацьопусінькі пляшечки. Пауза (трішки підзависли). Взяли чемно покупку. Призупинились на мить, щоб закалабуцькати пунш і подались поближче до ялинок.

Та й таке… 🙂

Ось так вони і «посиділи»: вечір, Відень, десь неподалік – Чумний стовп, дві Іринки, два пунші і дві маленькі  пляшечки міцного алкогольного напою.

Вони отримали неочікувано кумедний пуншодосвід. Та, як пояснила продавчиня, зараз тільки так дозволено. Їм було весело від такої міні-пригоди, але вміст мацьопусінької пляшечки тут ні при чім. Спитайте краще про локдаун 😉

P.S.: І наостанок — ще трішки краси того вечора.

Facebook Коментарі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *