Кулінарні історії

Улюблені крем-супи, які смакують і дітям.

Крем-супчики чи то супи-пюре легко і смачно споживати, а ще ними можна спокусити (чит. “задурити” :)) тих, хто байдужий до перших страв (не завжди, звісно). Якщо в сім’ї є діти, то часто такі страви можуть стати знахідками. В нас вималювалось кілька улюблених супчиків, то ділюсь — може комусь знадобляться ці прості варіанти і допоможуть розширити у той чи інший спосіб меню для малюків чи для дорослих. Рецептів в інтернеті багато, тож я не зупинятимусь на деталях приготування, але обмежусь загальним описом нехитрих способів приготування і інгридієнтів, які нам стають в пригоді. Розповідь підкріплюю деякими знимочками.

This image has an empty alt attribute; its file name is IMG_9062.jpg

Шпинатовий суп-пюре.

У всі часи позицію номер один у нас займав шпинатовий супчик-пюре. Завжди варила на рибному або м’ясному бульйоні, та зараз практикую без них і ніхто не зауважив “підміни” (а якщо хтось один з молодших і здогадався, то засипав такий варіант компліментиками). Мій спосіб приготування не претендує на досконалий, та добре смакує всім нам: варю картоплю, моркву, часто шматочок селери, згодом додаю цілу цибулину, можу при бажанні додати ложку-дві крупи (манної чи кукурудзяної). Наприкінці — шпинат (даю готовий морожений). Коли вже картопля трішки проварилась, солю, перчу, додаю кокосової олії (віднедавна вона дітям дуже засмакувала, раніше була ложка вершкового масла чи оливкової олії) і вершки. Зелень при бажанні (і наявністі) теж даю. Готовий суп блендую, витягнувши звідти все, що не хочу подрібнювати. Іноді варю з лавровим листком, та бувало, що забувала його забирати перед блендуванням, то іноді через це викреслюю його з пам”яті. 🙂 Влітку вершки даємо в тарілку, а в холоднішу пору — під настрій, здебільшого проварюю з ними. Іноді (особливо, якщо з м’ясом, то можу і не давати зовсім). Під час блендування частину рідини краще злити, а потім знову повернути у кастрюлю.

Суп з гарбуза

Почесне друге місце займає гарбузова зупка. Маю кілька варіантів її приготування. “Дорослий” варіант колись вміщав у своєму рецептику заморські інґридієнти: карі, імбир. Ще був і часничок у переліку продуктів. Гарбуз тушкувала на сковорідці, потім все блендувала. І це було дуже смачно. Зараз ми спростили хід приготування: на м’ясному бульйоні варимо картоплю, моркву, селеру (тільки не кажіть, що то щось непридатне до споживання, головне — не переборщити), гарбуз, додаємо лавровий, сіль, перець, далі — заправляємо вершками. Перед блендуванням витягуємо “зайве”. Не гріх крапнути собі туди трішки соєвого соусу, якщо хтось любить. В нас діти таким не балуюються, а дорослі — залюбки. Австрійці люблять ще додавати гарбузове насіння. При нагоді собі теж так спробую.

Суп із сочевиці.

Відкриттям весняного карантину, коли всі були вдома і багато чого потрібно було встигати водночас, стала крем-зупка з сочевиці. Вона добре смакує без м‘яса і вариться дуже швидко. А ще дізналась, що сочевиця не вбирає ніяких токсинів. Спочатку сочевицю заливаю водою і ставлю на плиту. Жовтувата, яку купуємо ми, вариться дуже швидко, тому, десь там майже відразу даю картоплю і моркву (інші коренеплоди за бажанням), коли вони проваряться, додаю цибулину і лавровий, а ще трішечки мускатного горіха. Наприкінці — вершки. Дуже за смаком нагадує горохову, в яку, на відміну від зупки з сочевиці, вершків не даю, але ймовірно і в даному випадку можна обійтись без них, проте не пробувала.

Суп-пюре з кольрабі.

Це ще одне відкриття весняного карантину (2020, уточню, про всяк випадок, та сподіваюсь, наступна весна-літо будуть радіснішими). У нас на балконі виросло кілька штучок кольрабі — трішки більших чи трішки менших за кулак (балкон на сонячній стороні і все горить у червні, тому, якщо щось саджу, то роблю це, якщо погода дозволяє, ранньою весною). В магазин у той час їздили якомога рідше (раз на тиждень чи 1,5), тому кольрабі, як знайшлась.

Дари балкону
Кольрабово-ліричний відступ

Тож, для приготування береться кольрабі (чиститься і ріжеться кубиками). Далі чистимо цибулинку (можна ще й часничок), ріжемо кубиками і смажимо до золотавого кольору . Наступний крок — додаємо порізнану капусточку та й тушкуємо. Тим часом варимо картоплину (чи дві) в кастрюльці, солимо-перчимо, додаємо тушковану заготовку (кольрабі з цибулькою зі сковорідки). Ну, і вершки. Вкінці все блендуємо. П.С.: Можна також варити з морквою і (моєю улюбленою) селерою, якщо є бажання ;).

Facebook Коментарі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *